Тест Mazda CX-5: коли стриманість працює на результат

Є автомобілі, які після кількох років на ринку починають виглядати вчорашнім днем. А є такі, що з часом лише підтверджують: вдалий дизайн не потребує революцій. Mazda CX-5 другого покоління - якраз із цієї категорії. За вісім років на конвеєрі цей кросовер оновлювали не раз, але жоден рестайлінг не перевернув його з ніг на голову. І, схоже, це був правильний підхід. Бо коли машина спочатку вийшла вдалою, головне - не зіпсувати.

Після чергового оновлення CX-5 залишився впізнаваним з першого погляду, але в деталях став свіжішим. Попереду з'явилася інша світлова графіка фар, і тепер оптика виглядає виразніше. Також змінили передній бампер і форму повітрозабірника, а чорних декоративних вставок стало менше. Завдяки цьому передок сприймається чистіше і навіть трохи легше візуально. Решітка радіатора теж отримала інший малюнок - більший і солідніший.

Ззаду зміни ще делікатніші, але вони є. Перероблені ліхтарі з характерною «сходинкою» ніби розділяють оптику на дві секції, а доопрацьований обвіс трохи освіжив корму. Плюс нові диски, нові кольори кузова - стандартний, але доречний набір для планового оновлення.

Втім, у випадку з CX-5 майже незмінна зовнішність - це не проблема, а швидше комплімент. Цей кросовер давно не виглядає випадковим гостем у сегменті. Навпаки, він уже сприймається як одна з тих моделей, що встигли стати звичними, перевіреними й по-своєму навіть класичними. Без зайвого пафосу, але з відчуттям породи.

У салоні Mazda теж не намагається підлаштовуватися під усі модні тренди одразу. І це, чесно кажучи, навіть подобається. Сьогодні багато виробників настільки захопилися сенсорними екранами і цифровими ефектами, що інколи за красою картинки губиться звичайна зручність. У CX-5 все інакше: тут інтер'єр побудований навколо логіки, а не навколо бажання вразити водія у перші десять секунд.

На перший погляд перед очима ніби класичний салон: звичний селектор коробки, фізичні кнопки, стримана панель приладів. Але це саме той випадок, коли консервативність виявляється продуманою. Панель приладів тут фактично електронна, просто без надмірної анімації та дешевих «вау-ефектів». Графіка якісна, читаність відмінна, а вся інформація сприймається швидко і без зайвого напруження. На великій швидкості це цінується значно більше, ніж чергові кольорові спецефекти.

Центральний дисплей на 10,25 дюйма теж має свою філософію. Він не робить вигляд, що перед вами планшет, приклеєний до панелі. Mazda залишила ставку на управління через джойстик, і в русі це справді зручно. Спочатку до такого підходу треба звикнути, але згодом розумієш, що японці мали рацію: менше відволікань, менше хаотичних натискань у русі, більше контролю.

Оновлення принесло й кілька сучасних штрихів. Біля селектора трансмісії з'явився майданчик бездротової зарядки смартфона, у підлокітнику прописалися порти USB-C, а CD-програвач, навпаки, відправили на заслужений відпочинок. І це той випадок, коли про втрату ніхто особливо не сумуватиме.

Окрема сильна сторона CX-5 - акустичний комфорт. У цьому класі тиша в салоні досі не є чимось само собою зрозумілим, але Mazda тут справді приємно дивує. Інженери попрацювали і над матеріалами шумо- та віброізоляції, і над ущільненнями дверей та багажника. У результаті кросовер добре ізолює пасажирів і від вітру, і від дорожнього шуму. На трасі це особливо відчутно: машина не змушує перекрикувати аеродинаміку, а довгі поїздки сприймаються спокійніше.

Зимові опції теж продумані без дивних компромісів. Кнопка підігріву керма розташована там, де її справді зручно шукати, а не схована десь унизу, ніби виробник сам соромився її існування. Є і підігрів лобового скла. Такі речі можуть здаватися дрібницями, але в реальному житті саме вони часто і формують щоденне враження від автомобіля.

Передні сидіння спершу можуть викликати питання у тих, хто любить дуже широкий набір регулювань. Здається, ніби не завадило б трохи більше свободи - наприклад, по довжині подушки чи налаштуванню поперекового упору. Але практика показує, що ергономіка тут підібрана грамотно. Навіть після довгої дороги не виникає бажання якнайшвидше вийти й розім'яти спину, а це вже доволі красномовний показник.

Другий ряд теж не забутий. Тут є окремі дефлектори обдуву, підігріви, порти для зарядки гаджетів, а спинка дивана має двоступеневе регулювання нахилу. Здається, дрібниця, але для пасажирів різниця між «просто сидіти» і «сидіти зручно» іноді починається саме з таких деталей.

Багажник у CX-5 не рекордний, але цілком практичний. У стандартній конфігурації він вміщує 438 літрів, а зі складеним другим рядом об'єм зростає до 1340 літрів. При цьому під підлогою ще розміщені докатка і сабвуфер Bose, тож простір не намальований маркетологами, а цілком реальний.

Під капотом тестової версії - 2,5-літровий бензиновий атмосферник на 194 к.с. у парі з 6-ступеневим «автоматом». Сьогодні, коли навколо самі турбомотори, електрифікація і спроби зробити з кожного кросовера мало не спорткар, такий силовий агрегат виглядає навіть трохи олдскульно. Але в хорошому сенсі.

Цей мотор не намагається вразити штучним ефектом «підхоплення знизу». Він працює чесно і передбачувано. Основний темперамент прокидається після 2500-3000 об/хв, тож коробка при активнішому натисканні на газ охоче скидає передачу вниз, щоб тримати двигун у робочому тонусі. Варто трохи відпустити акселератор - і «автомат» майже одразу повертається до спокійнішого, економнішого режиму.

Найприємніше, що ця коробка не дратує зайвою метушнею. Її роботу помічаєш радше по звуку мотора і стрілці тахометра, ніж по реальних поштовхах. У щоденній їзді це створює дуже правильне відчуття: автомобіль завжди має запас тяги, але не влаштовує з цього спектакль.

Максимальні 258 Нм крутного моменту доступні на 4000 об/хв, і це добре пояснює характер CX-5. Він не той, хто б'є з низів, як турбований конкурент, зате відгукується лінійно і зрозуміло. Для водія, який любить відчувати машину, а не просто натискати педаль і чекати миттєвого удару в спину, у цьому є своя особлива привабливість.

Після оновлення Mazda допрацювала й шасі. Жорсткіші підрамники, інші пружні елементи підвіски, менше шумів і вібрацій - на папері це виглядає як набір технічних правок, а на дорозі відчувається як більш зібрана і цілісна поведінка автомобіля.

CX-5 і далі залишається одним із тих кросоверів, якими справді приємно керувати. У ньому немає відчуття ватності чи надмірної відстороненості від дороги. Повороти він проходить упевнено, реакції зрозумілі, а підвіска, попри всю зібраність, не стає від цього дубовою. Вона нормально відпрацьовує нерівності різного калібру і не перетворює поїздку на курс лікувального масажу хребта.

Звісно, на 19-дюймових дисках великі ями з гострими краями краще оминати. Але загалом навіть на неідеальному покритті CX-5 не справляє враження жорсткого кросовера. Швидше навпаки: це автомобіль, у якому вдало зійшлися керованість і комфорт, а таке поєднання в сегменті трапляється не так уже й часто.

Позашляхового арсеналу в стилі «сніг», «пісок», «бруд» тут немає, як і примусового блокування муфти. Але повний привід у CX-5 - не для красивої галочки. У потрібний момент він реально підстраховує, особливо коли асфальт уже не дуже схожий на асфальт. До того ж кліренс у 200 мм за мірками класу - показник більш ніж гідний. Для міських бордюрів, дачних доріг, ґрунтовок із колією чи зимової каші цього більш ніж достатньо. Інша річ, що про великі диски і пофарбовані бампери все ж забувати не варто.

Що стосується витрати пального, то CX-5 не будує з себе аскета. У спокійному міському ритмі варто розраховувати приблизно на 8,5-9 літрів на 100 км. На трасі можна вкластися десь у 7,5 літра. Якщо ж їхати активніше і не дуже зважати на дозволені швидкості, апетит швидко підтягнеться ближче до міського рівня. Тобто це не рекордсмен з економічності, але для атмосферного бензинового кросовера з повним приводом усе цілком прогнозовано.

На українському ринку Mazda CX-5 представлена у п'яти комплектаціях. Базові версії оснащуються 2,0-літровим 150-сильним бензиновим двигуном, а доплата за 2,5-літровий мотор у межах однієї комплектації не виглядає захмарною. Базові модифікації - передньоприводні, хоча повний привід можна обрати і для 2,0-літрової версії. А от 194-сильний варіант іде вже виключно з приводом на обидві осі.

У підсумку Mazda CX-5 - це не про гучні спецефекти і не про гонитву за кожною новою модою. Вона не намагається кричати про себе на весь ринок, але саме в цьому і її сила. Це кросовер, який не втомлює дизайном, не дратує інтерфейсами, не розчаровує шасі і не змушує звикати до дивних рішень заради «інновацій».

Він просто дуже вдало зібраний як продукт. Комфортний, тихий, з приємним салоном, живою керованістю і зрозумілим характером. І, мабуть, саме тому CX-5 роками тримається в числі найпопулярніших моделей: не тому що голосно про себе заявляє, а тому що добре виконує свою функції.